Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №918/203/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 918/203/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратуриКлюге Л.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачівОСОБА_5 - довіреність від 16.04.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Рівненської області на постановувід 02.07.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/203/14 господарського суду Рівненської області за позовомПрокурора Гощанського району до - Гощанської районної державної адміністрації; - Приватного підприємця ОСОБА_6провизнання недійсним розпорядження, договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1743 від 11.09.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Рогач Л.І. у відпустці, для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Гоголь Т.Г. касаційна скарга прийнята до розгляду та призначена на 30.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1924 від 29.09.2014 р., у зв'язку із виходом з відпустки судді Рогач Л.І., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 1, про що повідомлено присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд касаційної скарги на 14.10.2014 р.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 р. Прокурор Гощанського району звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Гощанської райдержадміністрації та ПП ОСОБА_6 (з урахуванням уточнень до позовної заяви а.с. 89) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Гощанської районної державної адміністрації № 246 від 12.05.2009 р. "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_6 для рибогосподарських потреб на території Бабинської сільської ради;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.03.2010 р., укладеного між Гощанською райдержадміністрацією та ПП ОСОБА_6;

- зобов'язання ПП ОСОБА_6 повернути у державну власність земельну ділянку площею 5,5992 га, нормативно-грошовою оцінкою 22 991 грн., яка розташована поблизу с. Підліски на території Бабинської сільської ради Гощанського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою району перевіркою встановлено, що розпорядженням Гощанської райдержадміністрації № 264 від 12.05.2009 р. погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ПП ОСОБА_6 земельну ділянку, з порушенням норм чинного законодавства, з перевищенням райдержадміністрацією своїх повноважень, оскільки відповідно до статті 150 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка на момент прийняття спірного розпорядження відносилась до особливо цінних земель, а саме земель з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, розпорядження якою згідно зі статтями 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Прокурор також зазначав, зокрема, що Гощанською райдержадміністрацією з перевищенням наданих повноважень, всупереч статей 123, 188 Земельного кодексу України, статті 17 Закону України "Про землеустрій", статті 40 Закону України "Про держану експертизу землевпорядної документації" затверджено проект землеустрою земельної ділянки за відсутності позитивного висновку державної експертизи. Крім того, розпорядженням райдержадміністрації від 05.10.2007 р. № 399 було надано дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, в той час як оспорюваним розпорядженням від 12.05.2009 р. № 264 затверджено проект землеустрою на земельну ділянку площею 5,5992 га.

У відзиві на позовну заяву ПП ОСОБА_6 просив відмовити у її задоволенні вказуючи, по - перше, на пропуск прокурором строку позовної давності та не зазначення поважних причин пропуску такого строку.

Відповідач також зазначав, що прокурором не доведено віднесення спірної земельної ділянки до особливо цінних земель, перевищення райдержадміністрацією своїх повноважень та порушення конкретних норм права при прийнятті спірного розпорядження та укладення договору оренди, тобто не обґрунтовані позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2014 р. (суддя Кочергіна В.О.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Гощанської райдержадміністрації № 246 від 12.05.2009 р. "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_6 для рибогосподарських потреб на території Бабинської сільської ради"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.03.2010 р., укладений між Гощанською райдержадміністрацією ПП ОСОБА_6, зобов'язано ПП ОСОБА_6 повернути у державну власність в особі Гощанської районної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 5,5992 га, яка розташована поблизу с. Підліски на території Бабинської сільської ради Гощанського району, нормативно-грошовою оцінкою 22 991 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження Гощанської районної державної адміністрації № 264 від 12.05.2009 р. прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а саме без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, без наявності розпорядження на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 5,5992, з порушенням, визначеної Земельним кодексом України процедури передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах та підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як й підлягає визнанню недійсним договір оренди землі, а земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність в особі райдержадміністрації.

Разом з цим, судом не враховані доводи прокурора про належність спірної земельної ділянки загальною до особливо цінних земель, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

За апеляційною скаргою ПП ОСОБА_6 Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Бригинець Л.М., Огороднік К.М., Демидюк О.О.), переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 28.04.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.07.2014 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду стосовно того, що спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що враховуючи фактичне усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації № 4555 від 09.12.2008 р., вказаний висновок не є негативним в розумінні Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", а тому відсутні підстави визнавати недійсним розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації № 264 від 12.05.2009 р. у зв'язку із відсутністю позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Крім того, судом встановлено наявність висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.2008 р. № 4645, затверджений в.о. начальника Головного управління Держкомзему у Рівненській області щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є позитивним. При цьому, зазначено, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції також визнано помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням процедури передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах, оскільки згідно з абзацом 3 пункту 1 Перехідних Положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), а ПП ОСОБА_6 дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки надано розпорядженням Гощанської районної державної адміністрації № 399 від 05.10.2007 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір містить всі істотні умови, передбачені для договорів оренди землі, визначених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та не суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним розпорядження, на підставі якого укладено договір оренди, підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Заступник прокурора Рівненської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду рівненської області від 28.04.2014 р. у даній залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 123, 124, 151 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі" та статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Прокурор зазначає про безпідставність висновків апеляційного суду про відповідність землевпорядної документації та наявності позитивного висновку, усунення замовником та розробником зауважень, викладених у повернутому на доопрацювання висновку, а також вказуючи на безпідставність висновку суду щодо правомірності передачі спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів. Крім того, прокурор вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно наявності всіх істотних умов договору оренди землі, не взявши до уваги відсутність у спірному договорі кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання - передачі об'єкта оренди.

ПП ОСОБА_6 у відзиві на касаційну скаргу вказує на відповідність постанови суду апеляційної інстанції нормам матеріального права, вказуючи, зокрема, на те, що частиною 5 статті 151 Земельного кодексу України, яка була застосовна судом в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження № 264 від 12.05.2009 р., передбачено подання матеріалів, зокрема, бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, що спростовує доводи прокурора про порушення судом статті 151 Земельного кодексу України. При цьому, прокурор з приводу площі земельної ділянки, безпідставно посилається на розпорядження № 399 від 05.10.2007 р., яке не є предметом оскарження, залишивши поза увагою приписи статті 123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття цього розпорядження № 399, якою передбачалось, що особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки, у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначає, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Саме на підставі вказаної норми ПП ОСОБА_6 було зазначено орієнтовну площу земельної ділянки та її цільове призначення в заяві, адресованій Гощанській райдержадміністрації, за результатами розгляду якої прийнято рішення, і лише після того, як проектна організація обміряла вказану площу земельної ділянки, розробила відповідний проект землеустрою, райдержадміністрацією 12.05.2009 . було прийнято розпорядження про надання в оренду земельної ділянки більшою площею, ніж зазначено в заяві, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Тобто, райдержадміністрація, як розпорядник земельної ділянки, здійснила своє волевиявлення у формі відповідного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу ПП ОСОБА_6 також зазначає про правомірність висновку суду апеляційної інстанції стосовно висновку державної експертизи землевпорядної документації, наявності всіх істотних умов договору оренди землі, при цьому, зазначивши, що підписавши акт приймання - передачі земельної ділянки у квітні 2014 р., сторонами договору були самостійно усунуті порушення, що не суперечить чинному законодавству, а також надано кадастровий плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Відповідач також вважає, що прокурором не доведено в чому саме полягає порушене право держави у даному випадку.

Гощанська райдержадміністрація у відзиві на касаційну скарги підтримала доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу іншого відповідача, зазначивши також, що виходячи з приписів земельного законодавства визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене формі відповідного рішення, ке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди землі, і в даному випадку райдержадміністрацією у межах повноважень було прийнято законне розпорядження № 264 від 12.05.2009 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її ПП ОСОБА_6 в оренду.

При цьому, як зазначає райдержадміністрація, земельна ділянка відведена ПП ОСОБА_6 становить 5,5992 га, з яких 5,57 га - заболочені землі, які упродовж 15 років ніким не використовувались, а ПП ОСОБА_6 в процесі використання вказаної земельної ділянки проведені меліоративні роботи, встановлено прибережні захисні смуги трансформовано заболочені землі, належним чином виконуються зобов'язання за договором, сплачується орендна плата. В той же час, прокурором не доведено наявність будь - якого порушеного права держави у даному випадку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляд справи, 24.09.2007 р. ПП ОСОБА_6 звернувся до Гощанської районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земель запасу (заболочені землі) в оренду строком на 20 років орієнтовною площею 2га.

05.10.2007 р. Гощанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 399, яким надано дозвіл ПП ОСОБА_6 на складання проекту із землеустрою щодо відведення в оренду терміном 20 років земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду (заболочені землі), що перебувають в запасі Бабинської сільської ради.

12.05.2009 р. Гощанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 264, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_6 в оренду терміном на 20 років для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду (заболочені землі), що знаходяться на території Бабинської сільської ради загальною площею 5,5992га (пункт 1) та передано в оренду ОСОБА_6 земельну ділянку терміном на 20 років для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду (заболочені землі), що знаходяться на території Бабинської сільської ради загальною площею 5,5992га (пункт 2 розпорядження).

19.03.2010 р. між Гощанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,5992га для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду (заболочені землі), яка знаходиться на території Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5621280400:04:011:0661.

Договір оренди підписано представниками сторін, скріплено печаткою Орендодавця та зареєстровано у Гощанському районному відділу Рівненського регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.03.2010р. №041059500001.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Гощанського району, зокрема, про визнання недійсним та скасування розпорядження Гощанської районної державної адміністрації № 246 від 12.05.2009 р., посилаючись на прийняття оскаржуваного розпорядження про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки за відсутності позитивного висновку державної експертизи, на земельну ділянку більшою площею, ніж зазначено у розпорядженні райдержадміністрації від 05.10.2007 р. № 399 про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

При цьому, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та частиною 3 вказаної норми (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження від 12.05.2009 р. та укладення оспорюваного договору) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті, якою в свою чергу передбачені повноваження Кабінету Міністрів України відносно земельних ділянок державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 123 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття спріного розпорядження від 12.05.2009 р.) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

За приписами частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 12.05.2009 р.) розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Згідно з частиною 7 цієї норми, погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини 10 статті 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

Частинами 4 та 5 статті 35 вказаного Закону передбачено, що позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією, а реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Наказом Держкомзему від 03.12.2004 р. № 391 затверджено Методику проведення державної експертизи землевпорядної документації, якою визначаються організаційні засади і вимоги щодо організації та проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері, пунктом 3.5.3 якої передбачено, що підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів: землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок); землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання; землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_6 в оренду терміном на 20 років для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду (заболочені землі), що перебувають в запасі Бабинської сільської ради Гощанського району (інвентарний номер № 070210 від 01.11.2007 р.), розроблений Гощанським районним відділом Рівненської РФ ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" містить висновки Управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області від 15.11.2007 р. № 40, Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.12.2007 р., Гощанської районної СЕС від 07.12.2007 р., відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 20.12.2007 р. № 579, відділу земельних ресурсів у Гощанському районі Рівненської області від 27.12.2007 р. № 585.

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 09.12.2008 р. № 4555, проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання. В розділі 10 висновку "Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації" міститься ряд зауважень.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з документів, наявних в проекті землеустрою, замовником та розробником землевпорядної документації було враховано зауваження до проекту. Фактичне усунення зауважень, викладених у розділі 10 Висновку державної землевпорядної експертизи підтверджується тим, що матеріали проекту землеустрою містять зазначені в даному розділі документи, зокрема, обгрунтування проекту із зазначенням площі 5,59га, долучено робочий проект облаштування ставу, на плані відведення написано опис меж, усунено інші недоліки.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах справи також наявний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.12.2008р. № 4645 затверджений в.о. начальника Головного управління Держкомзему у Рівненській області 22.12.2008 р. щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду підприємцю ОСОБА_6, який є позитивним.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що в силу приписів чинного як на момент прийняття розпорядження № 399, так і на момент прийняття оспорюваного розпорядження № 264 від 12.05.2009 р., для відведення земельних ділянок до заяви (клопотання) зацікавленою особою додаються, зокрема, обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки; позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами

Судом апеляційної інстанції також було правомірно зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване розпорядження райдержадміністрацією прийняте з порушенням процедури передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах, оскільки згідно з абзацом 3 пункту 1 Перехідних Положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), а оскільки райдержадміністрацією розпорядження № 399 про надання ПП ОСОБА_6 дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнято 05.10.2007 р., передача в оренду земельної ділянки правомірно здійснена без проведення земельних торгів (аукціонів).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, на час прийняття оскаржуваного рішення між сторонами договору оренди акт приймання-передачі земельної ділянки був підписаний та долучений до матеріалів справи, а відсутність акта приймання-передачі земельної ділянки в користування не є підставою для визнання розпорядження та договору оренди недійсними, оскільки орендар за договором може приступити до користування землею лише після укладання договору та його державної реєстрації.

Крім того, сторонами договору оренди було долучено до договору оренди кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, який знаходився в матеріалах проекту землеустрою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди неправильно вказаний кадастровий номер земельної ділянки, оскільки сторони правочину не позбавлені права внести зміни чи уточнення до договору оренди відповідно до положень чинного законодавства.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Статтею 34 цього Кодексу встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 101 цього Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. у справі № 918/203/14 господарського суду Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач